У Малині попрощалися з солістом Одеської опери та волонтером Владиславом Гораєм
У Малині сьогодні, 12 червня, попрощалися із солістом Одеського національного академічного театру опери та балету, тенором світового рівня, заслуженим артистом України, уродженцем міста Малин Владиславом Гораєм. Він загинув під час виконання волонтерської місії 8 червня на Сумщині.
Про це повідомляють у виданні Суспільне Житомир.
Дослівно: “Попрощатися із земляком прийшли декілька сотень жителів громади. Це знайомі і не знайомі з ним люди — ті, з ким він дружив, з ким ріс, навчався, з ким підтримував добрі стосунки у дорослому віці, з ким спільно волонтерив з початку повномасштабного вторгнення військ РФ та допомагав ЗСУ, хто цінував його за творчість“, — розповіла журналістка з Малина Антоніна Глущенко.
Зі слів Антоніни Глущенко, церемонія прощання із Владиславом Гораєм у Малині розпочалася у Свято-Дмитрівському храмі. Далі люди прощалися зі співаком, артистом та волонтером у міському Центрі культури та дозвілля. На сцені цього закладу 24 роки тому вперше прозвучав Гімн Малина у його виконанні.
Викладачка Малинської школи мистецтв, керівниця дитячої зразкової капели бандуристів “Веснянка” Світлана Майданович розповіла, що пам’ятає Владислава Горая шестирічним хлопчиком. У школі мистецтв, з її слів, він навчався грі на фортепіано.
“Я дружила з його батьками-музикантами. Особливо, з мамою — Галиною Іванівною. Ми тоді разом співали в одному творчому колективі, виступали з концертами. Владислав дуже гарно співав. Він мав дар від природи до співу з дитинства. Добре навчався. А ще — завжди був дуже скромним, добрим та відвертим. Як і його батьки“, — пригадала Світлана Майданович.
Викладачка школи мистецтв також сказала, що востаннє бачила Владислава Горая у липні 2024 року, коли він приїжджав у село Різня поблизу Малина на день народження своєї мами. Розповідав, що мріє дати сольний концерт у громаді разом із дитячою капелою бандуристів Малинської школи мистецтв — на честь свого батька, який рано пішов із життя.
“На жаль, цій його мрії не судилося здійснитися…“, — сказала Світлана Майданович.
Жителька Малина Людмила Возна розповіла, що вона була однокласницею Владислава Горая. Каже, вони разом вчилися із першого класу в одній школі, а їхні батьки-музиканти дружили родинами.
“Наші батьки були учасниками однієї капели бандуристів. Нерідко, коли вони вирушали на гастролі, Влад жив у нас. Я пам’ятаю, що вдома в нього було фортепіано. Він чудово на ньому грав. А ще — мав дуже гарний голос. Співав і мене вчив. Пригадую, що ми перед шкільним випускним вечором приходили до нього додому і разом вивчали пісню, яку потрібно було заспівати на урочистостях. Влад був дуже хорошим і відкритим хлопцем, грав у футбол. Він був душею будь-якої компанії. Я всі ці роки пильно стежила за його музичною кар’єрою і, зокрема, в Одеській Національній опері, хоча, чесно кажучи, для мене особисто було трохи незвичним, що він став саме оперним співаком“, — пригадала історію з дитинства Владислава Горая його однокласниця Людмила Возна.
За словами місцевої волонтерки Надії Романенко, Владислав Горай із перших днів повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну був волонтером. Він давав благодійні концерти, організовував доброчинні вистави, виступи в Україні та за кордоном, а зібрані гроші передавав на потреби ЗСУ.
“Він волонтерив із перших днів повномасштабного вторгнення росіян, бо неабияк вболівав за Україну. Він дуже хотів, щоб якомога швидше наш народ переміг у цій боротьбі. Спочатку я як волонтерка співпрацювала з його молодшим братом Дмитром, а через деякий час вже спільно ми діяли разом задля допомоги нашій армії і тилу. Завдяки благодійним концертам та комунікаційним якостям Владислава Горая у другий рік війни нам вдалося придбати сучасний та супероснащений на всі випадки життя реанімобіль для нашої місцевої лікарні — щоб можна було надавати повноцінну медичну допомогу, в тому числі й для реабілітації пораненим на фронті бійцям. А потім — за підтримки низки міжнародних благодійних фондів ми не один раз на передову відправляли потрібні ЗСУ автомобілі зі спеціальним обладнанням та спорядженням, а також одяг, теплі речі, ковдри, медикаменти, турнікети та багато чого іншого”, — розповіла Надія Романенко.
Зі слів волонтерки, цього літа волонтери із Малинам разом із Владиславом Гораєм хотіли організувати благодійний концерт у Малині, щоб зібрати гроші для придбання обладнання для реабілітації поранених, які перебувають на лікуванні у Малинській лікарні.
