Під час останнього обміну в Україну повернули прикордонника з Овруцької громади
25 червня під час обміну полоненими в Україну повернули ще одного оборонця Маріуполя та “Азовсталі” — прикордонника Олексія Турбала з Овруцької громади. Олексій потрапив у російський полон 18 травня 2022 року після того, як військові отримали наказ виходити з “Азовсталі”. Далі полоненого прикордонника росіяни відправили в Оленівку, а згодом у колонію в місті Свердловськ.
Про це кореспондентам Суспільного Житомир розповіла сестра Олексія Олена Довбня. За її словами, понад два роки, поки Олексій був у полоні, родина не втрачала віру в те, що вони обов’язково зможуть зустрітися.
“І дружина Олексія Тетяна, і я — весь цей час ми зверталися в усі можливі організації, їздили на зустрічі в Коордштаб, брали участь в акціях на підтримку наших полонених. В нас практично не було зв’язку з нашим Льошкою, але ми не втрачали віри, що обов’язково ще зможемо побачитися. Нас троє у батьків, він серед нас найменший. Наша мама померла через важку хворобу майже 10 років тому, тато лишився сам. Ці два роки полону Олексія для тата стали справжнім випробуванням. Щоразу він нам із нашим середнім братом, який, до речі, теж військовий, казав: “Ми ж дочекаємося нашого Олексія, правда?”. І ми завжди з впевненістю відповідали, що так обов’язково і буде”, — говорить Олена.
Зазначається, що Олексій Турбал у маріупольському прикордонному загоні служив з 2014 року. 24 лютого 2022 року Олена змогла додзвонитися до брата і дізналася, що в них обстановка вже дуже складна.
На свій 36 день народження 30 березня Олексій сказав сестрі, що отримав на той час “королівський подарунок” — банку тушкованки. Її він віддав у загальний котел — в одному з будинків вони з побратимами і місцеві цивільні разом приготували обід з тих продуктів, які в кого залишалися.
На “Азовсталі” Олексій залишався до наказу про вихід звідти. Про те, що його після виходу відвезли в Оленівку, родина дізналася від представників Товариства Червоного Хреста.
Суспільне розповідає, що звістка про те, що Олексія повернули з російського полону, для родини стала несподіванкою. В день обміну 25 червня рідним зателефонували з Коордштабу і сказали, що Олексій вдома в Україні.
“Олексій мені подзвонив ненадовго о другій ночі — сказав, що вони їдуть в Київ. 26 червня о шостій ранку він мене набрав знову — ми трохи поговорили, я почула, що це він, що з ним все гаразд. Після обіду знову подзвонив, вже навіть трохи жартував. Не знаю, чого йому це вартує після тих жахливих умов полону: Олексій дуже схуд — на 24 кілограми, але головне, що він живий і вдома. Розповідав, що їх у російському полоні примушували розмовляти російською. Але я дивлюся відео, чую, як Олексій і хлопці гарно говорять українською, розумію, що вони не забули рідну мову, і в мене від того душа радіє. Багато людей підтримували нашого Льошу. Ніч люди мені писали зі словами підтримки, день я всім дякую і відписую — знайомим, рідним, друзям, небайдужим людям. Це була така неочікувана радість, адже ми не знали, що його обміняють саме цього разу. Знаю, що дуже багато обмінів зривалися; знаю, що хлопців, які були на “Азовсталі”, не хочуть міняти. Тато наш так розхвилювався — для нього, як і для нас, це радість неймовірних масштабів”, — розповідає Олена.
