Історії тих, хто чекає вдома: у Житомирі презентували документальну стрічку «Вона»

Як інформує пресслужба Житомирської міської ради, режисерка фільму — Тетяна Станєва. Протягом чотирьох років вона спостерігала за життям трьох жінок, чиї чоловіки служать у 88 батальйоні морської піхоти.

 

“За чотири роки зйомок життя неодноразово змінювало хід цієї історії. Народження дітей, втрати, очікування, волонтерство, зустрічі й розлуки, життя з тривогами та короткими телефонними дзвінками — усе це відбувалося не за сценарієм, а в реальному житті героїнь. Саме тому ця документальна історія — не про зіграні емоції, а про реальність, яку щодня проживають тисячі українських родин”, — йдеться у повідомленні.

 

Цю стрічку представили житомирянам під час спеціального показу в кінотеатрі ім. Івана Франка.

 

 

Після перегляду глядачі мали нагоду поспілкуватися з режисеркою Тетяною Станєвою та однією з головних героїнь фільму — житомирянкою Оленою Лисак.

 

За словами Тетяни Станєвої, документальне кіно має особливу силу саме тому, що не створює історії, а чесно їх фіксує.

 

“Документальне кіно — це гола правда. Часто незручна. Часто дуже болюча. Як для тих, хто її проживає, так і для тих, хто її знімає, так і для тих, хто її дивиться. Але це найкращий інструмент, який архівує нашу історію і показує світу правду про нас”, — зазначила режисерка.

 

 

Спочатку команда планувала зняти лише короткий сюжет для болгарського телебачення. Та вже після першої зустрічі з героїнями стало зрозуміло: кількох хвилин для цієї історії замало. Так почалася робота над фільмом, яка тривала чотири роки.

 

Одна з головних героїнь стрічки Олена Лисак розповідає, що погодилася на зйомки не лише для того, щоб розповісти власну історію.

 

“Ми хотіли розказати про батальйон наших чоловіків. А ще — показати кожній жінці військового, що вона не одна. Нас багато, і ми всі проходимо через схожі переживання”, — говорить вона.

 

У фільмі немає написаного сценарію чи постановочних емоцій. Камера лише супроводжувала героїнь у їхньому звичайному житті.

 

“Життя саме написало сюжети цього фільму. Все, що там показується, — без жодних прикрас”, — каже Олена Лисак.

 

 

Режисерка переконана: цей фільм важливий не лише для родин військових. Він допомагає краще зрозуміти одне одного по обидва боки війни.