У Житомирі попрощалися з двома десантниками: Артемом Пастовенським і Максимом Богдановичем

27 березня у Житомирі попрощалися з двома військовослужбовцями 95 окремої десантно-штурмової бригади Артемом Пастовенським та підполковником Максимом Богдановичем. Військові загинули від осколкових поранень під час виконання бойових завдань.

Підполковник Максим Богданович на війну з російським агресором пішов у 2014 році. 22 березня 2022 року чоловік загинув від ворожого обстрілу російських окупантів. У Житомирі в нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей.

“Максим завжди допомагав, веселий був, сім’ю любив, – каже родичка загиблого Максима Богдановича Галина Черкаська. – Він дуже за дітьми був. Для нас це дуже велике горе”.

“Батько його був у нас заступником командира частини, – каже побратим загиблого Максима Богдановича Андрій Белік. – Я його знав, ще коли він був маленьким хлопчиком. Майже всі діти, в кого батьки військові, мріяли стати, як і їхні батьки, військовими. І він зі своїм братом так теж вирішив і пішов на захист Батьківщини”.

“Людина зарекомендувала себе з найкращого боку, – каже побратим загиблого Максима Богдановича Артур Манджас. – Максим завжди був позитивний, добрий. Його любили і солдати, і старший командний склад, і вищий командний склад. Він ніколи не відступав. Завжди керувався своїми мудрими рішеннями. До нього завжди тягнулися люди”.

Артем Пастовенський до лав Збройних Сил України вступив у 2019 році. 24 березня машина, де перебував військовий, наїхала на ворожу міну. Від отриманих травм Артем Пастовенський загинув на місці.

“Те, що трапилося 24 лютого, для нас не було несподіванкою, – каже побратим загиблого Артема Пастовенського Юрій Греля. – Ми одразу приступили до виконання завдань за призначенням. Те, як себе показував Артем в окремих ситуаціях, можливо, колись можна буде розповідати. Це багато чого вартує і це заслуговує на те, щоб бути вшанованим. Сподіваємося, що колись бойові звитяги Артема будуть відомі широкому загалу”.

Артем був дуже позитивним, завжди усміхався, – розповідає посестра загиблого Артема Пастовенського Ганна. – Він ніколи нікому не відмовляв, завжди йшов на зустріч. Доводилося з ним заступати в добові наряди. Це для мене були найкращі наряди. З цими хлопцями і дівчатами п’єш з однієї чашки і їси з одного пайка. Не передати всієї ненависті, що в кожного з нас кипить. За кожного ми помстимося. Ніколи, нікого не забудемо і нікому цього не пробачимо”.

“Залишаються сиротами діти, вдовіють дружини, залишаються наодинці зі своїм болем батьки, – каже директорка міського центру соціальних служб Ольга Юрченко.– Але ми знаємо, що перемога буде за нами. Україна переможе і кожна смерть, кожна загибель нашого захисника – недаремна. Вони віддали своє життя, щоб Україна була вільною, незалежною, суверенною”.