Тікали від війни: Сім’я з Маріуполя переїхала на Житомирщину і популяризує українську культуру

10.06.2021
7 років тому через війну на Донбасі родина Сергія та Лариси Михайлових переїхала із Маріуполя на Житомирщину. Продавши власний бізнес, подружжя купило в селі Рудня-Вороб’ївська стару дерев`яну хату, котру вони розбудували і перетворили на зелену садибу.

В інтерв’ю “Суспільному” господар садиби розповів, що переїхати вони вирішили після того, як у їхню дачу в селі Гнутове потрапив снаряд.

“Ми приїхали сюди із Донецької області, з міста Маріуполя, тому звикли розмовляти російською мовою, хоча всією душею ми є абсолютними українцями, які люблять свою державу Україну. Це, до речі, стало однією з причин, що спонукала нас зайнятися справою, котрою ми зараз займаємося. Я маю на увазі популяризацію української культури та побуту на Поліссі”, – говорить Сергій Михайлов.


За його словами, спершу коло садиби було 25 соток землі біля лісу та ставка. Згодом придбали ще 4 гектари та мініготель для туристів на 36 ліжок. Уся інфраструктура зроблена із дерева.
 

“Ось, бачите, перила зроблені з корчів дерев, – каже господар. – Місцеві дивувалися: мовляв, цей дядько збирає у лісі те, що ми палимо на вогні. А потім вони вже побачили наші перила. Щось схоже ми з дружиною бачили на заході України”.

У селі Рудня-Вороб’ївська проживає 53 людини. Сергій розповідає, що на єдиній вулиці села місцевих майже не зустрінеш. А туристи приїжджають, щоб відпочити на природі, бо тут є грибні та ягідні місця і не приватні ставки, де можна половити рибу.

За сім років проживання на Поліссі подружжя Михайлових зібрало більше пів сотні старовинних предметів побуту і створили музей старожитностей.

Фото: Суспільне

На відпочинок до садиби приїжджають не лише українці.
 

“Із Данії дуже часто приїжджають, шведи бувають. І ще – ви знаєте, вони так оберігають ліс. А коли бачать звичайний дерев`яний стілець, готові на нього молитися”, – говорить господиня Лариса.

Сергій Михайлов має нагороди за розвиток зеленого туризму на Житомирщині. Але найбільшою нагородою, за його словами, для нього є те, що до них їдуть хороші люди і тепер вони мають багато друзів.