«Запрошує на варенички після війни»: історія жінки з Житомирщини, яка народила в умовах війни
Усупереч війні, в Україні продовжують створювати сім’ї та народжувати дітей. Від початку російського вторгнення в Україні з’явилися на світ уже понад 15 000 малюків. Це історія Аліни з Житомирщини, яка народила в умовах війни. Наша редакція товаришує з жінкою, після війни вона запрошує на варенички.
Коли почалася війна, я відразу зателефонувала своїй лікарці з пологового, де стояла на обліку. Вона сказала збирати речі та їхати до неї. Уже був 41 тиждень вагітності, тож ми вирішили наступного дня стимулювати пологи. Адже ніхто не знав, що буде далі.
25 числа приїхав чоловік, нас забрали в родову палату. Я тільки лягла на кушетку, лікарка готувалася пробити плодовий міхур, коли заревіла сирена. Нас із чоловіком спустили до підвалу, і там ми зрештою провели два дні.
Вагітним спускали ліжка, матраци з верхніх поверхів, подушки. І так ми на них ночували: по двоє, по троє, хто як уміщався. Хтось просто ставив два-три стільці та лежав на них. Бо ліжок, які проходять у двері ліфта, було небагато.
Діток, які були в більш тяжкому стані, забирали нагору. Бо ті, хто мав бути під ковпаком або під лампою, просто не вижили б у підвалі. Деякі пацієнтки лежали в коридорі, дехто – з крапельницями, після операцій.
Під час чергової повітряної тривоги одну жінку не встигли довезти до ліфта, і вона народила прямо в коридорі. Я як раз стояла там і почула її крик: «Народжую!» А через кілька секунд уже почала плакати дитина. Усіляке бувало.
Ми постійно чули бої, а одного дня на даху пологового знайшли мітку – хлопці лазили замальовувати її. Але лікарі не панікували, увесь час допомагали нам. Моя лікарка досі працює, місяць не була вдома від початку війни. Чоловік її в теробороні, захищає лікарню.
27 числа вирішили таки стимулювати пологи, бо не було більше часу чекати. Народжувала я нагорі, у палаті. У цей час якраз почали стріляти, тому довелося вимикати світло. Нас навіть хотіли спустити до підвалу, але минулося.
Після того, як я народила, ми з чоловіком попросили залишити нас нагорі. Лікарі вимкнули нам світло, але потім почали літати літаки, і прийшов наказ усіх спустити донизу. У підвалі ми провели ще день, а 1 березня нас виписали.
Першу іграшку дитині подарували волонтери. Ще я попросила в лікарів суміші, бо в мене не було молока. Кілька днів після виписки ми провели вдома на Софіївській Борщагівці, а потім вирішили перебратися до батьків у Житомирську область. У той день, коли ми виїхали, Софіївську Борщагівку почали обстрілювати.
Фото: the-village