На Житомирщині Ірму Вітовську вразили вицвілі рушники на хрестах

07.05.2018

Цього року у прокат вийдуть 49 українських фільмів, за інформацією Державного агентства України з питань кіно. Серед них “Брама” режисера Володимира Тихого і “Таємний щоденник Симона Петлюри” Олеся Янчука. Про ролі у цих картинах, розвиток кіноіндустрії, реформи, яких потребує український театр, війну і патріотизм Gazeta.ua поговорила з актрисою театру та кіно 43-річною Ірмою Вітовською.

Як ми повідомляли, містичний фільм “Брама” знімали в селі Лучанки Овруцького району на Житомирщині, у зоні часткового відселення. У фільмі Ірма Вітовська зіграла бабу Прісю. Цю ж роль актриса виконує в театральній версії п’єси Павла Ар’є – виставі Стаса Жиркова “Сталкери” у Молодому театрі.

– У нас вийшло дві різні баби Прісі, – розповідає Вітовська. – У кіно я перекочувала з театрального майданчика. Думаю, справилася з цією роботою. У передачі сутності, архетипу жінки-самосела в Чорнобильській зоні. Це стрічка про фантомні болі українців, про проблему, в якій ми застряли, як у зоні. Фільм для людей, які хочуть подивитися на себе збоку, і зрозуміти, як рухатися далі. Про вміння постояти за себе, розставити пріоритети, узяти відповідальність.

Ірма Вітовська говорить, що довго відмовлялася від цієї ролі. Боялася провалу, не хотіла підставити ту роботу, яку зробили в театрі.

– Кіномова – інша. Жінка 8 років не спілкувалася з людьми. Вона вбиває здобич, не завжди має де помитися. Тваринний світ. У кіно не можна загравати. Воно потребує жорсткішого персонажа, агресивного, неконтрольованого. Який може вчинити те, чого не зробить людина в соціумі. У 86 років баба дуже кріпка. Це накладається на певний архетип: вічна баба, стихія, лісовик. Який вижив, але здичавів, – розповідає актриса.

Для неї, каже, це можливість зіграти роль жінки, майже удвічі старшої. З іншим досвідом, історією, долею. 

– Усі тішилися прекрасним гримом Гері Олдмена в ролі Черчилля (фільм “Темні часи”, 2017 року. Отримав дві премії “Оскар”, зокрема – за грим. – Gazeta.ua). Але давайте цінити і своє: наші майстри зробили унікальну роботу у “Брамі”. Грим накладали по 2 години. Це важка пластика – жива, органічна, – розповідає Вітовська. – Наполягла: ніяких лінз – бо я не зіграю. Єдиний секрет – просила, щоб в одне око наливали більше силікону, щоб його було важко відкривати. І це спрацювало у крупних планах, дало враження початкової старечої катаракти.

Зірка кіно та театру зізналася, що для неї це була надзвичайна жертва фізична. Їла раз на день – актрисі відклеювали губи о пів на четверту дня. По 12 годин у силіконі. Потім довелося довго лікувати шкіру. Емаль на зубах відновлювала.

Кіношники жили в Овручі. А їздили в покинуті чорнобильські села. Кілька годин лісовим трактом.

– Мене будили о 3-й ночі. О 5-й – на знімальному майданчику. Снідаю бутербродом із кавою. 2 години на грим: малюють усі прожилки, пігментні плями. І так щоранку. Робота із 7-ї і поки видно надворі. Далі – розгримовка. 23:00-23:30 – я в готелі, – згадує Вітовська.

Зйомки тривали у вересні, жовтні, листопаді 2016-го. Потім “Браму” дублювали. Там багато комп’ютерних ефектів – мухи, соми, медузи, русалки. Прем’єра фільму відбулася у жовтні 2017-го у Таллінні на кінофестивалі “Темні ночі”.

Щодо пейзажів Овруччини, актриса розповідає, що в лісах бачила гадюк, вовків – природу, яка відновилася. Одного разу лось вийшов просто назустріч.

– Ми знімали у хаті однієї жінки. Її діти після смерті матері здали нам цю хату, – розповідає актриса.- Там були ікони, меблі, тарілки, піч, ліжко, лава. Жінка заготувала собі великий дубовий поліський хрест. Але діти поховали її під традиційним пам’ятником. Хрест стояв у сараї. Ми його використали у зйомках: у дашках глядач бачить бабу і внука. Вона усвідомлює, що дитина загине.

Поліщуки вішають рушники на хрести. За словами актриси, це було дуже трепетно бачити.

– Де родини приїжджають на могили – там рушники свіжі, білі. Де не були давно – вицвілі, жовті. А десь – колихається тільки чорна шмата, може родини вже й немає. Здавалося, що тільки я, проїжджаючи, згадую про цих людей. У цей момент розумієш – яка суєта тебе іноді засмоктує, – розповідає Вітовська.

Актриса з колегами дивилася фільм на закритому показі.

– Коли вийшли з кінотеатру, жінки, які працюють там, сказали: ми проплакали півкартини, – ділиться враженнями Ірма. – Для мене це було показником. Бо вони найкращі експерти, дивляться все.

835481_1_w_1000

trailer_14053

1439120