Командир однієї з самохідних артбатарей житомирської 95-ки отримав нагрудний знак “Срібний хрест”
Головнокомандувач Збройних сил Олександр Сирський нагородив нагрудним знаком “Срібний хрест” командира однієї з самохідних артбатарей житомирської 95-ки молодшого лейтенанта Артура.
Про це повідомляє Відділення комунікацій 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Дослівно: “Чоловік справжній професійний артилерист. Артур почав свою військову кар’єру у 2007 році в 95 бригаді ДШВ. Потім були невеличкі перерви, чоловік хотім більше часу бути зі своєю родиною, але коли росія пішла повномасштабною війною на Україну, він одразу ж приєднався до рідної бригади“, — зауважують у відділенні комунікацій бригади.
За його словами, він зателефонував своєму командиру дивізіону і запитав чи є місце для нього і так приїхав прямо в бригаду і став на посаду командира гармати “Гвоздика”.
“Тоді не піти у військо я просто не міг. Було б соромно перед самим собою, та й побратимами, з якими стільки років прослужив. Я там, де зможу принести найбільше користі в цей важкий час для країни“, — говорить Артур.
Зазначається, що його розрахунок вдало працював на всіх напрямках, де була 95 бригада. Завдяки професіоналізму Артуру дали під керівництво самохідну артбатарею.
“Тоді війна вже не була такою, як до 2022 року. В перший же день ми відчули повною мірою що таке контрбатарейна боротьба. Росіяни не просто гатили по нас зі всього, що у них було, вони намагалися вирахувати нашу гармату. Але завдяки нашій контррозвідці, яка нас завчасно попереджала, що по нас будуть наводитися, ми встигали змінити позицію. Буквально через дві хвилини після такого попередження нас на точці вже не було, а туди починало летіти все і місце перетворювалося на прірву“, — згадує перші дні великого протистояння Артур.
Повідомляється, що за ці роки війна змінилася кардинально – ворожі дрони буквально закривають небо, ускладнюючи кожен рух українських воїнів. Проте десантники продовжують нищити ворога – тепер вже на їхній же території.
“На Курщині знищували й техніку, й піхотні групи. Якось росіяни намагалися на мотоциклах прорватися, але після нашої роботи вони просто розліталися в різні сторони. Нам не важливо по кому стріляти, аби тільки нам цілі давали – а далі вже від росіян і північних корейців нічого не лишається. Мій підрозділ не підводить, кожен з побратимів професіонал своєї справи!“, — говорить Артур.
