Коли тато на фронті: як підтримати дитину в період тривалої напруги та невизначеності
Дитина в тривалій напрузі: 4 прості кроки, якими батьки можуть повернути їй відчуття опори.
“Кожна дитина реагує на відсутність одного із батьків через військову службу по-своєму. Усе залежить від віку, від стосунків, які були між дитиною та татом, який зараз у війську. Немовлята часто реагують плачем, пригніченим настроєм або навіть відмовою від їжі. У дітей віком 1-3 роки стрес може проявлятися через плач, дратівливість або підвищену потребу в близькості з дорослими”, — наголошує психологиня Наталія Ренар.
З віком прояви стресу змінюються. У підлітковому віці переживання часто проявляються менш очевидно.
“Підліток не завжди скаже: «Я боюся, що з тобою щось станеться». Та часто саме цей страх стоїть за багатьма переживаннями. Ми можемо бачити на поверхні агресію, байдужість або небажання щось робити. Але за цим можуть стояти зовсім інші переживання”, — звертає увагу дитяча психологиня Ірина Хохліна.
Дітям у складні періоди найбільше потрібні не ідеальні пояснення, а дорослий поруч, який допомагає повернути відчуття опори. Фахівці радять говорити з дитиною просто й чесно, давати інформацію відповідно до її віку, слухати запитання й не знецінювати почуття. Фрази на кшталт «не вигадуй», «нічого страшного», «ти вже великий / велика» зазвичай не заспокоюють, а навпаки посилюють відчуття самотності в переживаннях.
Одна з найважливіших опор для дитини — передбачуваність. Навіть якщо життя нестабільне, маленькі опори мають значення: звичний ритм дня, сон, їжа, повторювані сімейні дії, зрозумілі правила, короткий час разом без поспіху. Саме рутина і теплий контакт із дорослим допомагають дитині почуватися безпечніше.
Також варто пам’ятати: діти дуже тонко зчитують стан дорослих. Це не означає, що батьки мають завжди бути спокійними. Але коли дорослий помічає свій стан, не зривається на дитині щоразу і може сказати: «Мені зараз непросто, але я поруч», — це дає дитині більше безпеки, ніж спроба виглядати «ідеально». Турбота батьків і про себе — сон, їжа, відпочинок, опора на близьких — теж допомагає дитині краще справлятися зі стресом.
Що можна зробити вже зараз:
- Дати дитині трохи більше живої уваги без повчань.
- Зберігати прості щоденні опори, які вдається втримати.
- Називати почуття простими словами: «ти злякався», «ти засмутилася», «ти злишся».
- Говорити чесно, але без зайвих деталей, що можуть налякати.
- Помічати не лише поведінку, а й потребу за нею — у безпеці, контакті, відпочинку, ясності.
Якщо зміни в поведінці тривають довго, посилюються або вже помітно заважають сну, навчанню, спілкуванню чи звичному життю дитини, варто звернутися по додаткову підтримку. Рання увага до стану дитини важлива і корисна.
Якщо вам потрібна додаткова підтримка, ви можете звернутися на безкоштовну гарячу лінію Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців 0 800 332 720, де фахівці допоможуть розібратися з конкретною ситуацією у вашій родині та підкажуть, які кроки можуть бути корисними саме для вас.
