Хоспіс святої Єлени в Коростені – будинок милосердя, який потребує допомоги та підтримки
Днями в Інтернеті з’явилася публікація про Хоспіс святої Єлени в Коростені (Будинок сестринського догляду). Писали про занедбаний вхід до Хоспісу: жахливий стан сходинок та фасаду. Гнівні коментарі полилися рікою на всіх посадовців, нардепів, різних рівнів влади чиновників, які «кинули» цей єдиний в області заклад, де знаходяться тяжкохворі. Як наразі живе Хоспіс святої Єлени в Коростені, чий він, якої допомоги потребує та чому аварійний вхід став центральним входом – читайте нижче.
Аварійний вхід? Але чому не центральний?
Картина входу до Будинку сестринського догляду в Коростені дійсно жахає: розбитий поріг, аварійні сходинки, занедбаний коридор, гнилі дерев’яні вікна та двері. А ось коли заходиш у саме відділення, яке знаходиться в будівлях колишньої залізничної лікарні, а нинішньої – районної, вигляд зовсім інший – сучасний ремонт, техніка, меблі, комфортні палати, лише де-не-де через вологу стіни руйнуються – чи то грибок, чи то погана гідроізоляція.
–Цим старим входом ми користуємося вже понад рік. Після реорганізації відділкової лікарні станції Коростень (залізничної) в районну лікарню наш центральний вхід перейшов у користування райлікарні, тобто районному Центру ПМСД, поліклініці, – каже директорка громадської організації Будинку сестринського догляду Людмила Буслаєва.
– Цей вхід взагалі був просто аварійний, і йому до нього нікому не було діла. Зараз же це наш вхід, і ми дійсно потребуємо допомоги, аби його облаштувати, як і коридор – замінити вікна, двері, і провести поточний ремонт у самому відділенні.
А ось центральний вхід, яким зараз користуються в поліклініці, був наш, нам його колись зробили шведи. Сьогоднішній ж вхід ми самотужки відремонтувати не можемо, на жаль.
Чий Хоспіс святої Єлени: хто його засновник та хто допомагає існувати закладу сьогодні?
Історія створення Хоспісу – 25-річної давнини, – каже Людмила Михайлівна. –Так, ми вже існуємо чверть століття. Були першими в Україні і наразі залишаємося єдиними в області.
Тоді було три співзасновники: Ольгинське братство Української православної церкви, обласний комітет Червоного Хреста і відділкова залізнична лікарня станції Коростень. Зараз залишився єдиний засновник – обласний комітет Червоного Хреста.
Звісно, нам стало виживати дуже важко: через карантин та війну на Сході наші іноземні партнери рідко бувають у нас. А весь ремонт, обладнання, вся допомога надавалася саме іноземними друзями з Швеції, Норвегії, Франції та іншими.
Тому існуємо ми суто на пожертвування від родичів хворих і на допомогу з боку міської влади. 250 тисяч гривень нам виділяють в рік з міського бюджету на комунальні послуги та частково оплачуються додатково зарплати санітарок. Без цих коштів ми б просто не існували.
Яка співпраця з районом та Ушомирською громадою?
Як розповіла Людмила Буслаєва, зараз в Хоспісі знаходиться 31 пацієнт, з яких 11 – жителі міста, всі інші з району, в тому числі є з Малинського, Лугинського, Житомирського. Але підтримка йде тільки з міста, хоча директорка дуже хоче, аби допомагали Хоспісу і громади району, області і керівництво району.
– З районом у нас співпраця тільки поки медична: всі лікарі районної лікарні допомагають нам у обстеженні та лікуванні наших хворих. Не відмовляють і лабораторії, і аптеки. Щиро їм дякую.
З керівництвом РДА поки співпраці немає, як і з Ушомирською громадою. Але мені дуже подобається голова цієї громади -Людмила Мала – приклад керівника та мудрої жінки. Тому, сподіваємось, у нас з ними все ще попереду.
Також ми орендуємо приміщення в районної лікарні, яка є власністю Ушомирської громади (символічно за 1 грн). Хочеться, щоб всі нас підтримували, адже тут лежать люди з різних населених пунктів, але більшість – із сільської місцевості, – каже Буслаєва.
Якої допомоги потребують?
–Наш Будинок сестринського догляду можна порівняти зі звичайним будинком, де живе родина. От що потребують його мешканці, того потребуємо і ми. Пожертвування у нас невеликі, в середньому – 3 тисячі на людину в місяць. Але є ті, хто взагалі не може заплатити, бо просто ні з чого: ті ж безхатьки, або після місць позбавлення волі, чи хто немає доходів, а його єдині родичі – це старенька матуся.
Тому ми потребуємо багато чого: картопля, овочі, миючі засоби, пральний порошок, постіль, крупи… Техніка просто горить, ті ж пральні машини, бо не вимикаються днями і ночами. Ми завжди чекаємо на спонсорську допомогу.
Будівлі, де ми знаходимось, вже понад 60 років, стоїть на болоті. Тож ремонти, які ми провели раніше, вже потребують поновлення.
У нас постійно ламається сантехніка, бо наші підопічні, які хоч трохи ходять, мають порушену координацію рухів.
Не відмовимось від будь-якої допомоги, в тому числі і від волонтерів. Ну і дуже потрібно зробити вхід, про який вже «гуде» інтернет, – розповідає Людмила Буслаєва.
У вас специфічний заклад і хворі. Навіщо це вам?
–Це була моя ідея – створити такий Хоспіс. Колись, 25 років тому, я вичитала про такі Хоспіси в Англії. У нас був тоді післяаварійний чорнобильський період, людям потрібна була допомога, країна не справлялися, і я подумала: мабуть, нам самим потрібно себе рятувати і допомагати. Так і з’явився Хоспіс святої Єлени.
Наші пацієнти різні. Зараз лежить хлопець 22 роки – Павло Башинський з-під Житомира, який трагічно стрибнув під час купання і тепер він лежачий.
Є учасник АТО без ніг, бабусі з розсіяним склерозом, тяжкі онкохворі, люди після інсультів, тяжких політравм. Вони перебувають на межі життя і смерті, але ми хочемо, щоб ці дні, місяці, роки життя, які їм залишилися, вони жили в догляді, гарно їли, були в піклуванні. А головне – щоб їм не боліло так страшно, щоб вони не мучилися, розумієте? Треба за людиною доглядати так, щоб запобігти болю, щоб людина його не боялася.
Вік різний хворих: 22, 36, від 50 і до 90 років.
А ось колектив наш маленький – 11 працівників з директором, завгоспом, бухгалтером, також 4 медсестри та 4 санітарочки, і лікар-терапевт на 0,25 ставки, але яка живе просто в нас. Велика подяка всім – і колективу, і хто нам допомагає, і хто просто в нас вірить, – розповідає Людмила Буслаєва.
Дорогі читачі! Хто має можливість підтримати Хоспіс святої Єлени в Коростені (Будинок сестринського догляду) – будь чим, телефонуйте директору Людмилі Михайлівні Буслаєвій: 0676602648.
Адреса Хоспісу: Коростень, вулиця Жмаченка, 46, територія Коростенської районної лікарні (колишньої залізничної лікарні).
Олеся Дейнега
Читайте також: У лікарні помер коростенець, якого вдарило струмом на залізничному мосту