Дві сестри зі своїми дітьми в Житомирі пошили 40 тисяч балаклав для ЗСУ

22.11.2022

У Житомирі дві сестри разом із своїми дітьми з перших днів повномасштабної війни почали шити балаклави для військових. Від лютого пошили майже 40 тисяч балаклав, розповіла Суспільному одна з сестер Леся Купрієнко.

Леся Купрієнко займається шиттям професійно. Коли до неї звернулись волонтери з пропозицією шити балаклави, каже, не роздумувала. До цієї справи долучила своїх синів, сестру Наталію та її 13-річну доньку Софію.

У перші дні повномасштабної війни Наталія та Леся брали дітей з собою до майстерні, боялись залишати їх вдома. Згодом Софія та хлопці самі попросили долучити їх до роботи. За кілька днів хлопці навчилися кроїти тканину, а Софія освоїла швейну машинку. Дівчина розповідає, за кілька днів вже пошила свою першу балаклаву. Нині одну балаклаву Софія може пошити менш як за хвилину.

“Ми беремо дві деталі – передню частину і ось таку верхню частинку, це все прошиваємо до середини, потім нижню передню частину підкладаємо під край верхньої і вже дошиваємо до кінця. Робота нескладна і досить швидка”, – розповіла 13-річна Софія Козир.

Зараз дівчина зранку навчається, а одразу після навчання сідає за швейну машинку. На рахунку дівчини більш як 15 тисяч пошитих виробів.

“Якби мені хтось колись сказав, що я буду сидіти і ось так багато та якісно шити, то я б точно не повірила, – каже Софія. – Я у майстерні була і раніше, але думала, що це набагато складніше, аніж насправді”.

Сестри із дітьми працюють разом із іншими волонтерами. У березні було до десяти людей. Тоді шили до пів тисячі балаклав за день.

“Було просто величезне навантаження, – пригадує Леся Купрієнко, – тому що була вкрай велика потреба в цих виробах. Ми тоді шили в такому темпі, що я так ще з юності не працювала”.

Всі свої вироби сестри передають волонтерам, які вже відвозять їх військовим.

“Це справді гріє душу, – каже одна із сестер Наталія Козир. – Усвідомлення того, що ми справді робимо щось важливе, цікаве, потрібне прийшло значно пізніше. Тобто спочатку це було взагалі бажання просто кудись подіти руки, щоб заспокоїти нерви”.

newday.org.ua